Шановні відвідувачі! Ми раді вітати вас на сайті міста Підволочиськ!

Підволочиськ — стародавнє містечко, перша згадка про яке датована 1463 роком. У нестримному потоці важливих і дріб’язкових подій швидко минали роки і сторіччя, у вічність відходили страшні воєнні трагедії, зазнавали безслідної руїни рукотворні споруди, невпізнанно змінилося обличчя населеного пункту.

Сьогодні він відроджується, живучи по принципах об’єднання і творення, прагнучи вирішувати головні завдання свого стратегічного плану. Він невпинно міняється. І в єдиній та неповторній суті стародавнього і сучасного Підволочиська з’являється все більше нових граней.

Автор та власник сайту:
Кіндрат Дмитро Юрійович
Пошта:
Skype: Dmytro.Kindrat
Телефон: +38 (096) 101 29 65

 

Про сайт
  • Неофіційний

    Сайт містечка Підволочиськ

Сайт на реставрації.

Тимчасово можуть не працювати або некоректно відображатися сторінки.

Візитівка містечка Друк e-mail
Герб міста
Герб міста
Засноване 1463 року
Статус смт із 1940 року
Площа 9,06 км2
Населення 7977
Густота 880,460 осіб/км2
Поштовий індекс 47800
Телефонний код +380 3543
Географічні координати 49°31′32″ пн. ш. 26°08′09″ сх. д.
Водойма річка Збруч

 

Вілла Громницьких
Вілла Громницьких

Підволочиськ

— селище міського типу у Тернопільській області. Адміністративний центр Підволочиського району. Розташоване на правому березі річки Збруч та його притоки р. Самця., навпроти міста Волочиська Хмельницької області.

До Підволочиська приєднано село Заднишівка; хутір Княжина виведений з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

Залізнична станція на лінії Жмеринка-Хмельницький-Тернопіль-Львів. Через Підволочиськ проліг автошлях Київ-Львів.

Поблизу містечка є пам'ятка природи — Підволочиське джерело, а також Підволочиський заказник.
 

Короткий нарис
Кордон на р. Збруч в районі автомосту
Кордон на р. Збруч в районі автомосту

Через цю місцевість здавна проходив торговий шлях (згодом — Кучманський шлях), що перетинав р. Збруч; тут на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою — Волочище. Перша писемна згадка про одне з них, розташованого на правому березі річки, — в акті від 9 липня 1463 про поділ «Отчини своєї», коли воно перейшло до князя В. Збаразького.

Підволочиськ зберігає історичні пам’ятки кам’яного віку. У 4-3 тис. до н.е. тут проживали племена Трипільської культури.

Територія сучасного Підволочиська багата археологічними знахідками. У I тис. до н.е. тут проживали скіфи. З середини I тис. н.е. Надзбруччя — арена слов’янства, але разом з тим це місце численних міграцій германських племен, гунів, а пізніше угрів.

Найбільше окремих археологічних знахідок належать до так званої Черняхівської культури, що датується 2-7 ст. н. е.

Від давніх часів через Збруч проходив Кучманський шлях, в місцевості, що називалася Волочище і обіймала поселення по обох берегах ріки; Саме в цьому місці вантажі перетягували волоком через заболочену місцевість й на човнах переправляли через Збруч. Очевидно, назва Волочище" походить від слів "волок" I "волочити".

Перша письмова згадка про стан на правому березі ріки Збруч датується 1463 роком. Від половини ХVІІ століття це поселення називали Підволочиська (згодом Підволочиськ), а частину на лівому (східному) березі Збруча — Волочиська (Волочиськ). Підволочиськ був присілком села Староміщина.

Тодішня вул. Колєйова. Нині Данила Галицького
Тодішня вул. Колєйова.
Нині Данила Галицького

Жителі, перебуваючи під владою Речі Посполитої, терпіли важкий соціальний та національний гніт: У 2-й половині ХVІ ст. обсяг панщини зріс до 4-6 днів на тиждень від півланового господарства, а в 1-й половині ХVІІ ст. — в чверть ланового. Селяни виходили на толоки, виконували різні роботи у фільварку, сплачували грошовий і натуральний оброки.

Під час визвольної війни 1648-1654 рр. польсько-шляхетські війська захопили Підволочиськ (весна 1649 р.), вчинили жорстоку розправу над населенням В червні 1650 року селянсько-козацькі війська знову визволили край. В 1653 році село опустошили татарські орди. В цей час значно зріс на території району антифеодальний національний рух. Повстанські загони після перемоги під Пилявцями у вересні 1648 р. діяли у районі Підволочиська.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року, Підволочиськ залишився у складі Речі Посполитої.

1772 рік — містечко загарбала Австрія.

1786 рік— прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.

1810-1815 рр. — Підволочиськ входить до складу Росії. З 1815 р. — переходить Підволочиськ знову під владу Австрії. До середини ХХ ст. Підволочиськ входив до Староміщинськоі гміни Тернопільського циркулу, а в 1857 році переведено до розряду гмінних місті 3 1860-х років Підволочиськ — містечко Скалатського повіту. Тут уже діяли гмінні установи

Залізниця у Підволочиську
Залізниця у Підволочиську

У 1870 р. — побудовано залізницю зі Львову, яка проходила через Збруч до Волочиська Побудова великої прикордонної залізничної станції дала поштовх до розбудови і розростання поселення, тому було утворено окрему адміністративну міську громаду Підволочиська, долучаючи до неї ще частину села Заднишівка з південної сторони. Залізниця з’єднала внутрішні райони Австро-Угорщини із залізничною мережею царської Росії. Підволочиськ став транзитним залізничним пунктом на російсько-австрійському кордоні. Це прискорило економічний розвиток містечка. Спорудження залізничної станції та локомотивного депо завершили у 1881 р., тоді ж звели житлові будинки, готель, телеграф. У містечку було 2 фабрики альбуміну, дві цегельні, діяв паровий млин.

На той час у містечку проживало 1874 чоловіки, в т.ч. понад 150 ремісників і торговців. Більшість жителів займались землеробством. Жодного медичного закладу в Підволочиську не було. Практикувало лише 4 приватні лікарі. Діяла початкова школа.

Національно-визвольний рух у Підволочиську тісно пов’язаний з ім’ям Івана Франка, який побував у містечку в 1883, 1897, 1898 роках.

Зародження церковної громади, а відтак і купівля святого храму у Підволочиську припадає на початок XX століття. У попередніх століттях украінці-грекокатолики Підволочиська, Староміщини, Заднишівки, Мислови, Дорофіївки складали матірну парафію св. Миколая у селі Староміщина, Парафіяни із Підволочиська відкупили у жидів костел латинський, збудований у 1883 р. , на церкву. У 191З р, утворено парафію Пресвятої Трійці.

Позаду колишня аптека Вейнбера, там нині пам’ятник Тарасу Шевченку
Позаду колишня аптека Вейнбера,
нині пам’ятник Тарасу Шевченку

У червні 1905 р. в Підволочиську відбувся великий страйк робітників заводу котлів та малярних майстерень. Працівники вимагали встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати. Страйк закінчився перемогою робітників. Напередодні Першої світової війни Підволочиськ був значним центром торгівлі живою птицею. Сюди її завозили з багатьох навколишніх сіл, а потім відправляли в країни Західної Європи, Розвивалися і кустарні промисли, зокрема гончарство й килимарство. У 1910 році було створено дві шестикласні школи — чоловічу й жіночу.

Великі випробування випали на долю жителів Підволочиська з початком Першої світової війни. В містечку зосереджувалось чимало австро-угорських військ, а після пориву фронту російською армією б серпня 1914 р; сюди перебазувалися жилові частини 11-ї армії, шість польових госпіталів. Війна принесла великі страждання, розорення, злидні трудовому народові. Понад 200 чоловік було мобілізовано до австро-угорського війська. Для потреб війни у селян було реквізовано більше половини коней та великої рогатої худоби. Населення сплачувало численні податки.

У 1914 році — було всього 5936 жителів, з них: 538 українців, 3970 євреїв, 1438 поляків.

В 1917 році — почалася епідемія тифу.

У листопаді 1918 р. містечко увійшло до складу новоствореної Західноукраїнської Народної Республіки. Десятки жителів містечка поповнили ряди Української Галицької Армії (УГА). Їм судилося прийти тернистий шлях, відстоюючи незалежність рідного краю в жорстокій боротьбі проти польських окупантів. На честь воїнів УГА вдячні краяни у 1989 р. називали символічний курган, увінчаний хрестом при в’їзді у Підволочиськ.

20-ті роки. Ратуша, одночасно школа для хлопців
20-ті роки.
Ратуша, одночасно школа для хлопців

Після того, як у середині липня 1919 р УГА перейшла за Збруч, Підволочиськ зайняли польські війська.

Жителі Підволочиська взимку 1932-1933 років брали участь у зборі пожертвувань, щоб допомогти братам з-за Збруча врятуватися від голодної смерті.

Підволочиськ був одним з перших населених пунктів Західної України, куди 17 вересня 1939 року вступили радянські війська і розгорнулася політика радянізації.

У січні 1940 р. Підволочиськ став селищем міського типу, центром району. Відкрилася лікарня на 30 ліжок, поліклініка, жіноча й дитячі консультації. Новостворену семирічну школу в 1940-1941 навчальному році відвідало 600 учнів.

22 червня 1941 р. над Підволочиськом з'явилися літаки з чорними хрестами і обстріляли вокзал. 5 липня 1941 р. частини 17 німецької армії Рунштейна зайняли Підволочиськ. За період тимчасової окупації гітлерівцями району знищено 3,6 тис. жителів. Тільки з Підволочиська фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 90 юнаків та дівчат. Окупанти зруйнували та пограбували залізничну станцію, підприємства, МТС, зерносклади, державні установи, культурно-освітні заклади, спалили 97 житлових будинків.

Липень 1943 року — розстріл євреїв.

Жителі Підволочиська чинили рішучий опір ворогові. Тут існувало оунівське підпілля

Кінець 1943 — початок 1944 рр. — епідемія тифу у Підволочиську.

21 березня 1944 р. — частини 60-ї армії 1-го Українського фронту визволили селище від окупантів.

40-50-ті роки — період відбудови, мирної праці. Проводиться колективізація. У Підволочиську працювали пікарі, депо, заклади торгівлі, установи, школа — спочатку семирічна, а відтак середня, лікарня.

1944 р., листопад — відкрито бібліотеку.

Кінець 50-х — спалах українізації, з установ, магазинів зняли російські написи і замінили їх українськими.

1962 — газифіковано містечко, згодом було побудовано водогін та каналізацію. Відкрилася фабрика пластмасових виробів.

Костел Святої Софії
Костел Святої Софії

1965 — до 50-річчя жовтневого революції, більшовицька влада підірвала костел Святої Софії в центрі Підволочиська.

В 70-х рр.. в селищі працюють: маслозавод, хлібокомбінат, автопідприємство, цегельний завод, міжколгоспна будівельна організація.

1970 — діє машинно-лічильна станція.

Наприкінці 1967 року відкрито ПТУ будівельного профілю.

Кінець 80-х – поч. 90-х рр. — активна діяльність Народного Руху у Підволочиську.

1991 р — мітинги на підтримку Акту про незалежність України та про заборону діяльності Комуністичної партії.

24.08.1991 р. — знято пам’ятник Леніну.

23.08.1992 р. — споруджено і відкрито за народні пожертви пам’ятник Т.Г. Шевченку.

1992-1994 рр. — зростання осередків політичних партій.

1995 р — створення державної адміністрації, згідно Закону України "Про державну владу і місцеве самоврядування.

199б р. — у Підволочиську проводиться всенародне обговорення Проекту Конституції України.

2002-2004 рр. — зростання політичної активності мас, акції "Україна без Кучми".

2004 рік — мітинги на підтримку Помаранчевої революції.
 

Пам'ятки
Свято-Троїцький собор
Свято-Троїцький собор

Збереглися споруда ратуші, частина синагоги, вілли Громніцьких та Григоращуків, частково колишній християнський та іудейський цвинтарі.

Є церкви Пресвятої Трійці (1863, мур.), Успіння Пресвятої Богородиці (2007, с. Заднишівка), Собор Андрея Первозванного (1993, арх. М. Білик), костьол, молитовні будинки релігійних громад ХВЄ та АСД, Каплиця.

Споруджено меморіальний монумент Перемоги (1974, скульптор В. Бець), пам'ятники Т. Шевченку (1992), жертвам більшовицького режиму (2002), монумент на честь проголошення незалежності України («Ангел-Хоронитель»; 2001, скульптор Р. Вільгушинський), погруддя С. Бандери (2006), насипано символічну могилу Борцям за волю України; на цвинтарі у с. Заднишівка збереглися поховання вояків УГА (групи «Підволочиськ» отамана А. Ляєра, загинули у червні-липні 1919).
 

Культура
Кінотеатр
Кінотеатр

Діють ліцей, школа-гімназія, ЗОШ І-ІІІ ступенів., бібліотека, центральна районна лікарня, поліклініка, районний Будинок культури, Будинок школяра, ДЮСШ, музична та художня школи, кінотеатр.

У селищі виходить районна газета «Гомін волі».

При районному будинку культури працює народний аматорський театр ім. Л. Курбаса, зразковий дитячий театр «Дюймовочка» та танцювальний колектив «Барви».

 

 

Спорт

У містечку є стадіон «Колос», який відкрито у 1962 р. та реконструйовано у 2011 році. При реконструкції встоновлено пластикові сидіння, діє електронне кольорове табло. На стадіоні футбольні зустрічі проводить команда «Агро-Збруч», що грає у першості області та команди, які грають на першість району (в тому числі дитячі). Стадіон вміщує 4 тис. глядачів.


 

Промисловість

Працюють хлібопекарня ТОВ «Надзбруччя Хліб», функціонує елеватор, ВАТ «Агро» (маслозавод), ВАТ «Фабрика пластмасових виробів», консервний завод, нафтобаза, підприємства з виробництва мінеральної води та переробки м’ясної продукції, хлібопекарня, цегельний завод, торгові заклади.
 

Некрополі

На міському кладовищі є могила Героя Радянського Союзу В. І. Осипова. Надмогильний пам'ятник — стела з барельєфом Осипова.

Також на міському кладовищі є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, що загинули у Другій світовій війні, — стела, на якій вмонтовано плити із прізвищами жителів району, що загинули під час війни. Зліва на майданчику — поховання радянських воїнів.

 

Персоналії
Уродженці
  • педагог, письменниця Л. Винничук
  • громадсько-політичний діяч Л. Ганкевич
  • музикант, композитор П. Гуменюк
  • продюсер О. Достман
  • мікробіолог А. Зварун
  • письменник, літературознавець Г. Кестен
  • радянський розвідник В. Кривіцький
  • художники І. Кучмак, Л. Ліллє
  • актор І. Сачко
  • правник З. Скородень
  • громадський діяч Л. Стадницька
  • господарник, громадський діяч Б.Турчин
Проживали
  • театральний режисер П. Гордійчук
  • правники В. Вергановський і А. Пашук
  • громадсько-політичний діяч А. Жуковський
  • художник І. Шиндерей
Перебували
  • державні та громадсько-політичні діячі Іван Богун, Володимир Винниченко, Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко, Симон Петлюра, Євген Петрушевич, Ю. Пілсудський, Павло Скоропадський, Богдан Хмельницький, Франц-Йосиф І, Йосипишин Петро (у листопаді 1920)
  • кінорежисер, письменник Олександр Довженко
  • письменники О. Кониський, М. Коцюбинський, А. Малишко, І. Франко (від 1883)
  • композитор М. Лисенко
  • військовики М. Тарнавський, С. Шухевич
  • дипломат і військовик Е. Ляссота фон Стеблау
  • релігійний діяч, патріарх УАПЦ Мстислав
  • Влітку 1903 у Підволочиську за спробу провезти заборонену літературу були затримані Дмитро Антронович і Володимир Винниченком затрим. Звільнені після сплати штрафу.
2007–2013
Сайт містечка Підволочиськ
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать сайту містечка Підволочиськ (їх авторам) та охороняються законом України
"Про авторське право і суміжні права".
Публікації авторів можуть не співпадати з думкою редакції cайту містечка Підволочиськ.
При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.