Шановні відвідувачі! Ми раді вітати вас на сайті міста Підволочиськ!

Підволочиськ — стародавнє містечко, перша згадка про яке датована 1463 роком. У нестримному потоці важливих і дріб’язкових подій швидко минали роки і сторіччя, у вічність відходили страшні воєнні трагедії, зазнавали безслідної руїни рукотворні споруди, невпізнанно змінилося обличчя населеного пункту.

Сьогодні він відроджується, живучи по принципах об’єднання і творення, прагнучи вирішувати головні завдання свого стратегічного плану. Він невпинно міняється. І в єдиній та неповторній суті стародавнього і сучасного Підволочиська з’являється все більше нових граней.

Автор та власник сайту:
Кіндрат Дмитро Юрійович
Пошта:
Skype: Dmytro.Kindrat
Телефон: +38 (096) 101 29 65

 

Про сайт
  • Неофіційний

    Сайт містечка Підволочиськ

Сайт на реставрації.

Тимчасово можуть не працювати або некоректно відображатися сторінки.

Рожиська долина весною Друк e-mail
(1 Проголосувало)
«Гомін Волі» П'ятниця, 05 квітня 2013
Автор Є. Гиб   

Хоч за прогнозами 29 березня і мало бути +5, та синоптики в черговий раз не вгадали. Вже ближче до полудня, похолоднішало, небо затягнуло густими хмарами. Ми сіли в рейсовий автобус Тернопіль — Чернилівка, який потім мав завести пасажирів до кінцевої зупинки у Фащівку. Пасажирів було дуже багато, розсідалися, навіть не дивлячись на номер свого місця, вказаного у квитку, всі добре намерзлися на зупинці. Хтось сказав, що чув штормове попередження. Ніхто не вірив, надворі ще відносно спокійно. Шофер рейсового автобуса зайшов у салон, окинув поглядом пасажирів і заявив, що на Фащівку не поїде, бо туди немає дороги. Ця ділянка дороги (Оріховець — Фащівка) була і залишається завжди проблематичною.

Виїхали з автостанції згідно з розкладом о 17:10. На об’їзній дорозі, час від часу зупинялися і простоювали деякий час. Вулична пробка. На вул. С. Бандери проходить акція протесту «Вставай, Україно!». Автобус рухається з інтервалом 5 — 10 метрів. Раптово почався сильний вітер зі снігом. За вікном починається хуртовина. Близько години рухаємося по вулицях Об’їзній та Протасевича. Нарешті повернули на Підволочиськ. Всі повеселіли, ледь за 6-ту вечора, відчутно запізнюємося. Всі взялися за телефони, щоб повідомити «своїх» про затримку. По салоні поповзли розмови про те, що снігом заметена ділянка дороги Рожиськ — Турівка, і що там навіть заледве витягли з снігового полону рейсовий автобус Фащівка — Підволочиськ. На повторні запитання до молодого водія, чи довезе людей хоча б до Рожиська, відповів, що в Оріхівці всіх пасажирів висадить і на Рожиськ не поїде. В салоні студенти, старші жінки, малі діти з сіл: Малої Луки, Фащівки, Монастирихи, Турівки, Рожиська. Всіх близько 20-ти чоловік. Не вірилося, що водій не змінить своєї думки. Близько сьомої години в’їхали в Підволочиськ, і автобус поїхав в сторону універмагу.

Темніло. Ще підсіли пасажири, і, минаючи центральну автостанцію Підволочиська, на якій виднілися постаті людей (можливо учні, студенти), автобус помчав на Чернилівку. Всі заговорили, що хтось, мабуть, добирається здалеку, а водій навіть не зупинився. Надворі справжня зима. Сніг б’є по шибках автобуса, та в салоні тепло. В черговий раз запитують водія, може передумав і довезе людей хоч би за Оріховець. Сказав, що ні. Вже стемніло коли з Чернилівки в’їхали в Оріховець. На вмовляння людей, щоб довіз хоч скільки зможе, знервовано відповів, що не поїде, бо немає дороги, і йому зателефонувало керівництво, щоб не їхав. Всі вийшли. Старші люди, малі діти, студенти, молоді хлопці і дівчата. Сильний східний вітер жбурляв снігом в лице, не давав відкрити очі. Дорога на Рожиськ відносно добра, ідемо, хтось з молодих випереджає, жінка з маленькою дитиною залишається позаду. Шлейф людей розтягнувся на 100 — 200 метрів. Зупиняються, щоб перепочити, мерзнуть руки від сумок. Холод пронизує вбрання, так довго не постоїш. У одної жінки простуда. Вся тремтить. Ідемо, нарікаючи на владу, водія і мітинг, який забрав у нас годину часу. Весь одяг заліплений мокрим снігом, відвертаємо лице, щоб снігом не пошкодило очі.

Де ця влада, яка тримає на контролі хід робіт по розчищенню доріг? Де цей керівник, який дав команду водієві висадити людей у ніч на зупинці в Оріхівці. Не будемо судити водія, може, дійсно побоявся везти людей хоча б до Рожиська, але дорога туди ще була непогана. Можливо, побоявся сам повертатись назад, адже в дорозі все може статись. Нас шість чоловік на дорозі між селами Оріховець — Рожиськ, менше ніж за годину нашої подорожі, помітили на дорозі сани, запряжені кіньми. Знайомий, Андрій, приїхав з Турівки по сина, який їхав з навчання. Найнадійніший транспорт. Всі всідалися на сани, як на рятівний човен, не помітивши в сніговій хурделиці, що це не пара коней, а всього один коник. Від Андрія довідалися, що в рожиській долині робиться щось страшне. Дорога заметена снігом так, що турівський трактор Т-150 з лопатою заледве її прочищає. Оріхівський Т-150 на цій ділянці дороги витягував рейсового автобуса, який їхав з Фащівки. До Рожиськ дорога добра, під гірку висаджуємось і допомагаємо конику. Нас обігнала легкова машина, але за якийсь час вертається назад. Видно, справи кепські. Минаємо Рожиськ.

За сто метрів починається справжнє пекло. Таке враження, що попав в Антарктику. Десь дуже далеко на горизонті видніються вогні фар якоїсь техніки. Трохи ідемо, трохи їдемо. Снігом замітає дорогу, і йти по ній стає чимраз важче. Вітер такий, що здається до крові посіче лице. Де ця жінка з малою дитиною, яка йшла з нами? Минаємо колісний трактор, яким приїхали з Монастирихи по дітей-студентів. 21 година вечора. Втомлений кінь повільно, слизькаючись, пробирається до Т-150, який прокладає дорогу, ще якихось 200 — 300 метрів. У світлі фар бачимо велетенські снігові заноси в ріст людини, і снігова курява вщент засипає все навколо. Враження таке, ніби всі вітри направились тільки на цей відрізок шляху. Попадаємо зовсім в інший світ.

Рожиська долина. Долиною її не назвеш, бо це на горбі. Зліва запорошена снігом легкова автомашина. Трактор прогортає заметену дорогу до неї. Ми зупинилися, проїхати дальше неможливо. Чіпають до трактора троса і пробують витягнути автомобіль. Метрів 20 — 30 дороги проходять, і тільки що прогорнута потужним трактором дорога знову заметена. Біжать до нас, кажуть, щоб від’їхати трохи назад. Допомагаємо коневі подолати цей шлях. Т-150 з усієї сили дає задній хід, щоб з розмахом прогорнути засипану снігом дорогу. В якийсь момент проскакуємо пішим ходом буксуючий трактор, залишаючи позаду автомобіль, людей і замерзлого одного коника, який нас врятував. На нас попереду вже чекає легковий автомобіль. В’їжджаємо у Турівку, і ніби попадаємо в інший світ. Відносно добра дорога, відносно тихо. Все відносно. Згадуємо водія рейсового автобуса, нашу владу, рожиську долину. До Фащівки доїхали близько 22-ої.

P. S. 31 березня, десь близько 16 години вдалося розчистити цей проблемний шлях. Можливо, вже з 1-го квітня почне курсувати автобус.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

2007–2013
Сайт містечка Підволочиськ
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать сайту містечка Підволочиськ (їх авторам) та охороняються законом України
"Про авторське право і суміжні права".
Публікації авторів можуть не співпадати з думкою редакції cайту містечка Підволочиськ.
При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.