Шановні відвідувачі! Ми раді вітати вас на сайті міста Підволочиськ!

Підволочиськ — стародавнє містечко, перша згадка про яке датована 1463 роком. У нестримному потоці важливих і дріб’язкових подій швидко минали роки і сторіччя, у вічність відходили страшні воєнні трагедії, зазнавали безслідної руїни рукотворні споруди, невпізнанно змінилося обличчя населеного пункту.

Сьогодні він відроджується, живучи по принципах об’єднання і творення, прагнучи вирішувати головні завдання свого стратегічного плану. Він невпинно міняється. І в єдиній та неповторній суті стародавнього і сучасного Підволочиська з’являється все більше нових граней.

Автор та власник сайту:
Кіндрат Дмитро Юрійович
Пошта:
Skype: Dmytro.Kindrat
Телефон: +38 (096) 101 29 65

 

Про сайт
  • Неофіційний

    Сайт містечка Підволочиськ

Сайт на реставрації.

Тимчасово можуть не працювати або некоректно відображатися сторінки.

Село обабіч Чорного шляху Друк e-mail
(1 Проголосувало)
«Гомін Волі» П'ятниця, 12 квітня 2013
Автор Л. Сівкова   

До 550-річчя першої письмової згадки про Староміщину

На перехрестях історії

Дев’ятого липня 1463 року в документі про поділ Отчизни своєї між князями Збаразькими вперше згадується про поселення на правому березі Збруча, яке на той час було частиною села Волочище, потім стало називатися Старе Волочище, а під кінець ХVІ століття дістало назву Старе місто, яка, очевидно, й трансформувалася в Староміщину.

Відомо, що попри село проходив Чорний шлях, яким на наші землі наприкінці ХV— початку ХVІ століття вторгалися орди кримчаків. Народні перекази доносять до сучасників, що через село ішов зі своїм військом на Збараж Богдан Хмельницький. Наприкінці ХІХ століття  Староміщину відвідав Іван Франко, що перебував у Підволочиську як кандидат до австро-угорського парламенту. Житель села Богдан Трипалюк зі спогадів свого діда розповідав, що Франко збирав селян у їх стодолі на віче.

В 1851 році в селі була заснована школа. Як національне і глибоко патріотичне село, Староміщина заявила про себе одною з перших в нашому краї. Вже в 1883 році тут відкрито першу в Збаразькому і Скалатському повітах читальню «Просвіти». На цій події були присутні такі видатні українські громадські діячі як композитор, педагог і журналіст Анатолій Вахнянин, професор-історик і педагог Олександр Барвінський, член тернопільської «Просвіти» Лев Рудницький.

Про найважливіші історичні події в житті села розповідають мовчазні свідки подій. Найстарішою історичною пам’яткою вважається фігура на відзнаку скасування панщини, поставлена на кошти громади в 1852 році. В тих часах провадилася культурно-просвітницька діяльність, за здоровий спосіб життя виступили «Просвіта», товариства «Сільський господар», «Січ». 1876 року сільський дяк Білик на власні кошти поставив у себе на подвір’ї «фігуру тверезості». 

В 1888 році була збудована церква, першим парохом якої був о. Шидловський. Його наступником на парафії став о. Ізидор Свитун, москвофіл, який проте виявився оборонцем церкви під час більшовицької окупації в 1940 році. В 1946 році було на 15 років каторги засуджено священика Михайла Патрила.

В 1925 році на кошти американських заробітчан-вихідців з села в Староміщині збудовано народний дім.

З 1920 по 1939 рік, коли село було під владою Польщі, передові люди села не раз виступали проти порядків польської шляхти. В 1931 році було заарештовано десять чоловік. Мазурика Василя було засуджено на 10 років, Черкаса Володимира — на 9 років, Лесюка Василя — на 2 роки, Черкаса Петра — на півтора року. Передові ідеї серед жителів села поширювали Харчук, Бабій Орест, Шаповал Іван, Худик Г., Гуральний.

З приходом радянської влади в селі почала діяти семирічна школа, було створене перше правління колгоспу в складі Татарина Данила, Савки Степана, Даньчука Григорія і Савки Михайла. Першим головою сільської ради був С. Турин. Колективізація в селі була завершена до 1950 року.

Війни завдали великих втрат селу: під час Першої світової не повернулося з фронту 175 чоловік, майже половина мешканців вивезено до Німеччини. У Другій світовій війні брало участь 56 мешканців, з яких 26 загинули. Автором оригінального пам’ятника полеглим на війні односельцям є уродженець села, відомий львівський скульптор Ярослав Мотика. 30 односельців знайшли смерть у боївках і формуваннях УПА.


Повернення пам’яті

З великим патріотичним піднесенням зустріло село проголошення Акту незалежності України. На хвилі національного відродження почалося відновлення знищених комуністичним режимом святинь. На той час уже вийшла з підпілля церква св. Миколая, де трудиться настоятелем о. Зиновій Гончарик. На священицьку дорогу стали Володимир Турин, Олег Каськів, Олег Грім, Ярослав Кондера, прийняла монаші обіти Мирослава Мостепанюк.

В 1966 році були знищені пам’ятки на згадку про великі руйнівні пожежі та жертви епідемій, поставлені наприкінці ХІХ століття. Але люди не забули про них і відновили після проголошення Україною незалежності. Було відбудовано символічну могилу Січових стрільців, яка вперше була насипана біля церкви 1941 року. 2001 року освячено капличку Василія Великого доктором богослов’я о. Олегом Каськівим, того ж року в центрі села освячено скульптуру Божої Матері роботи Ярослава Мотики. І, нарешті, в 2005 році відбулося відкриття спорудженого з ініціативи нині покійного сільського голови Бориса Бабія пам’ятника полеглим бійцям Української Повстанської Армії та жертвам політичних репресій. Мармурові плити увічнили імена всіх патріотів на місці, де стояла хата колишнього січового стрільця Івана Гусака і де загинули вояки УПА. Автором і виконавцем пам’ятника був житель села, нині також покійний Ігор Янковий.


Час жити по-новому

Здається, ще вчора жителі Староміщини і місцева влада боролися зі снігопадами, а вже приходить час зайнятися більш приємними, весняними клопотами. Як сказав нам сільський голова Борис Степанович Задорожний, люди охоче і масово приймають участь у громадських роботах, бо розуміють, що самотужки сільській владі не впоратися зі всіма проблемами. Парафіяльною громадою проведена велика робота з благоустрою церковного подвір’я, наведено порядок на сільських кладовищах, утримуються в чистоті всі громадські заклади та сільські установи, двори жителів. Розуміння до потреб села виявляють і підприємці. Велику частину проблем села  бере на себе директор ТОВ «Україна» Олег Петрович Крижовачук. За кошти товариства відремонтовано шкільну їдальню, забезпечується продуктами дитячий садок, надавалася допомога у встановленні освітлення, виділялося пальне для завезення будівельних матеріалів на ремонт дороги. Техніка товариства також працювала на розчищенні вулиць від снігу. Після особливо сильного останнього снігопаду велику допомогу надав селу механізатор філії райавтодору  Іван Михайлович Стрижак.

Не залишається осторонь проблем староміщинської громади і підприємець Борис Петрович  Гавришко. Його транспортом завезено матеріали для дорожніх робіт, виділяється необхідна техніка для різних потреб.

У далекому краї не забуває про рідне село багатий московський бізнесмен  

Петро Богданович Трачук. Його коштом збудовано красиву огорожу довкола церкви, накрито капличку з фігурою Матері Божої.

Уже давно жителі села, особливо молодь, мріють мати гарний, благоустроєний центр, який би радував око, був гарним місцем відпочинку. Його проект уже лежить на столі сільського голови. Це буде площа, яка прилягає до будинку культури та церкви з капличкою. Газони, декоративні рослини, бруковані доріжки та лавочки — таким бачить її автор проекту — молодий архітектор, уродженець Староміщини Микола Мельник. Доповнюватиме все це заново відреставрований фасад будинку культури. У самому закладі, який не опалювався двадцять років, уже встановили газовий обігрів службових приміщень — уже з бюджету сільської ради. а ще голова обіцяє найближчим часом завезти в будинок культури два тенісних столи.

Днями будуть продовжені роботи по освітленню села. За проектом, буде встановлено ще 120 ліхтарів. Для села із трьохсот дворів цілком достатньо, щоб не лишилося жодного темного кутка.

Чи буде Староміщина відзначати 550-річння своєї першої письмової згадки? Борис Степанович відповідає однозначно: звичайно, свято в селі буде за всіма правилами гостинності і з неодмінною в таких випадках художньою програмою, як того варте село з багатою і цікавою історією.


Дякуємо працівниками сільської ради за наданий документальний матеріал до цієї сторінки.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

2007–2013
Сайт містечка Підволочиськ
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать сайту містечка Підволочиськ (їх авторам) та охороняються законом України
"Про авторське право і суміжні права".
Публікації авторів можуть не співпадати з думкою редакції cайту містечка Підволочиськ.
При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.